Соснова стовбурова нематода
Bursaphelehchus xylophilus ( Steiner et Buhrer) Nickle.
Синоніми: Aphelenchoides xylophilus Steiner et Buhrer. Bursaphelenchus lignicolus Matiya et Kiyohara.
Систематичне положення: Nematoda, Aphelenchoididae.
Рослини – господарі: численні породи хвойних дерев: модрина, ялиця, ялина, кедр та ін.
Географічне поширення: Батьківщиною соснової стовбурової нематоди вважають ліси Північної Америки. На початку XX століття нематода була завезена до Японії і стала там причиною масової загибелі сосен. Згодом соснова стовбурова нематода завоювала свій ареал поширення в Тайвані, в Південній Кореї, в південно-східній частині Китаю. І хоча ще у 1986 році більшість країн ЄС ввели суворі обмеження на імпорт деревини хвойних порід з країн поширення соснової стовбурової нематоди, однак, у 1999 році цей шкідливий організм був виявлений в Португалії.
Шкодочинність. Захворювання і в`янення хвойних порід, спричинювані нематодом
- B. xylophilus, інтенсивно проявляються в районах із середньомісячними температурами повітря липня і серпня 25°C. За таких умов дерева гинуть протягом одного вегетаційного сезону. Перші ознаки хвороби проявляються у припиненні виділення смоли і зниженні транспірації. Нематоди швидко розселяються по всьому дереву. Великої шкоди
- B. xylophilus завдає насадженням у Японії та Китаї.
Переносники: Жуки- вусачі роду Monochamus, які в життєвому циклі пов`язані з сосною (Pinus spp.); лише окремі види жуків здатні заселяти і інші хвойні ( окрім туї гігантської ( Thuja plicata ). За умови контролю фітосанітарного стану лісів шкодо чинність вусачів як самостійних шкідників , зазвичай, не реєструється. У разі якщо повалені дерева залишаються в лісі впродовж тривалого часу, можливі деякі економічні втрати через ходи, які залишаються на деревах після заселення їх жуками. Таким чином, особливу загрозу вусачі становлять лише в разі поширення в регіоні соснової стовбурової нематоди, яку вони можуть переносити на здорові рослини, призводячи в кінцевому результаті до значних економічних збитків.
Симптоми ураження: На першому етапі захворювання спостерігається всихання дерев, при їхньому пораненні- зменшення виділення живиці. У подальшому в`яне та жовтіє хвоя, це може спочатку проявитися лише на одній гілці ( поява так званого «прапору»), але потім симптоми проявляються на всьому дереві. За сильного ступеня ураження можлива повна загибель дерев.
Обстеження: Особливу увагу звертають на ознаки ураження рослин деревозабарвлюючими грибами
Відмічають наявність льотних отворів та ходів від вусачів роду Monochamus (великі отвори , діаметром понад 3 мм)
Фітосанітарні заходи:
- Хвойні лісоматеріали із країн поширення нематоди B. Xylophilus дозволяється ввозити на територію України лише без кори чи її залишків, після обробки за методом теплового сушіння або фумігації, про що зазначається у фітосанітарному сертифікаті з відповідним маркуванням на деревині.
- Садивний матеріал заборонено завозити з регіонів розповсюдження нематоди.
- Ввезення живих рослин ялиці (Abies ), кедра (Cedrus), кипарису (Chamaecypari), ялівцю (Juniperus), ялини (Picea), сосни (Pinus), псевдоцуги (Pseudotsuga) і цуги (Tsuga) із країн поширення нематоди B. Xylophilus в Україну заборонено.
- У вогнищах запроваджується особливий карантинний режим . У зоні ураження обов`язкове знищення заражених дерев радикальним методом з негайним їх викорчовуванням та спалюванням.
- Уточнення меж зараженої території за допомогою обстеження насаджень у радіусі не менше 10 км від вогнища.
Література:
-Ілюстрований довідник регульованих шкідливих організмів в Україні
Київ,2009, ст.96-98
-О.О. Сикало, О.М.Мовчан, І.Д. Устінов. Карантинні шкідливі організми
Київ, 2005, ст.328-339
Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу Шпилька Н.В.
Карантинні бур’яни роду повитиць(Cuscutaspp)
До переліку карантинних бур’янів включені всі види роду повитиць, які можуть зустрічатись на території України. На земній кулі нараховується 274 види повитиць, для України надзвичайно шкодочинними є 15 видів.
Шкодочинність
Вона полягає в значному зниженні врожайності сільськогосподарських культур, зниженні якості врожаю, засміченні насіннєвого матеріалу, погіршенні якості кормів, негативному впливі на здоров’я тварин. При тривалому згодовуванні засміченого повитицею корму відбувається хронічне отруєння тварин, що впливає на продуктивність тварин, а у випадку тривалого вживання такого корму наступає їх загибель. Паразитуючи на культурних рослинах, повитиця споживає органічні і неорганічні поживні речовини, тим самим викликає загальне порушення обміну речовин у основної культури, послаблення і затримку росту і розвитку рослин – живителів, що призводить до їх масової загибелі.
Морфолого – біологічні особливості
Повитиці – рослини – паразити. В основному це однорічні рослини, що не мають коренів та справжніх листків. Вони існують переважно за рахунок інших рослин-живителів, розмножуються насінням та вегетативним шляхом(відрізками стебел). Стебла тонкі, гіллясті, жовтувато-коричневі або зеленувато-жовті, які прикріплюються до інших рослин за допомогою присосків(гаусторій).Насіння зберігає схожість до 30 років. На території України залежно від умов, насіння повитиць проростає в різні терміни – від середини квітня до кінця травня. Несприятливі умови затримують проростання насіння до другої половини липня.Сходи повитиці можуть самостійно розвиватися протягом 2-4 тижнів, досягаючи довжини стебла 28-35см, після цього вони гинуть, якщо біля них немає рослини-живителів. Коли насінина повитиці проростає, на першому етапі життя проростка утворюється і корінець. Він закріплюється в ґрунті, а другий кінчик – майбутнє стебло – витягується, вигинаючись по спіралі. Як тільки цей проросток зіткнеться з стеблом майбутнього господаря, він починає завиватися на нього, а корінець відсихає – потреба в ньому минула. Одна повитиця здатна за вегетаційний період висмоктати близько сотні трав’янистих рослин. Одна рослина може створити до 30тис. життєздатних насінин.
Способи поширення
Поширення повитиці є погано очищене насіння польових культур, переважно люцерни і конюшини, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка і знаряддя, зрошувальні канали, заражені органічні добрива і зернові відходи. В той же час поширюється повитиця і природним чином — вітром, талими і дощовими водами, тваринами і птахами.
Фітосанітарні заходи
Для попередження завезення Cuscutaspp. необхідно проводити ретельно інспектування об’єктів регулювання. Для своєчасного виявлення вогнищ повитиць необхідне систематичне проведення обстежень земельних угідь. Особлива увага повинна приділятись і кормам, які містять насіння повитиць.
Ефективним заходом боротьби з повитицями є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються або слабо уражуються повитицями: зернові, соняшник, коноплі, гарбузові та ін..
Для знищення повитиці на необроблюваних землях застосовують контактні гербіциди, які дозволені до використання «Переліком пестицидів…». Окремі вогнища необхідно скошувати до цвітіння із захватом гарантованої зони. Після чого скошену масу висушити й спалити, з дотриманням усіх протипожежних правил.
Література:
- Ілюстрований довідник регульованих шкідливих організмів в Україні Київ 2009, с.140-142;
- https://agrarii-razom.com.ua/weeds/poviticya-polova
Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу Фіголь В.І.
Американський білий метелик – особливості морфології, біологія, шкодочинність
Карантинний бур’ян – Амброзія полинолиста. Особливості біології. Сучасні заходи боротьби.