Золотиста картопляна нематода

Globodera rostochiensis  (Wollenweber) Behrens

 Основною рослиною-живителем золотистої картопляної нематоди є картопля. Являється карантинним видом, обмежено поширеним на території України (список А-2).

Станом на 01.01.2023 року вогнища нематоди виявлені на площі 2899,7486 га в 15-ти областях: Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Одеська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська.

 Нематода пошкоджує, насамперед, картоплю, не тільки завдаючи значних збитків урожаю (30 – 80%), але й погіршуючи смакові якості бульб, знижуючи вміст сухої речовини, крохмалю, білка та вітаміну С. Особливо шкодять цистоутворюючі нематоди на присадибних ділянках, де картоплю вирощують як монокультуру. Також уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових.

Найважливішими  екологічними факторами, необхідними для акліматизації цистоутворюючих картопляних нематод у нових регіонах є клімат, погодні умови, тип та склад грунту, а також рослини-господарі, що є постійним або тимчасовим місцем їх перебування та джерелом існування. При цьому клімат відіграє істотну роль у географічному розповсюдженні картопляних нематод, тоді як погодні умови (температура  повітря, опади та відносна вологість) мають  величезний вплив на їх акліматизацію та шкодочинність. Розповсюджується картопляна нематода, в основному, в стадії цист.

Причинами швидкого проникнення золотистої картопляної нематоди , а також її подальшого розповсюдження, в першу чергу є такі фактори:

• золотиста картопляна нематода тісно пов’язана з рослиною-господарем, а саме з картоплею. Може ввозитись з імпортною картоплею а також проникати з областей України, де виявлені вогнища;
• цистоутворюючі картопляні нематоди переносяться із садивним матеріалом, перед усім бульбами картоплі, з ґрунтом на коренеплодах та цибулинах, а також сільгоспінвентарем, транспортними засобами, взуттям, дощовими водами та вітром на будь-які відстані;
• золотиста картопляна нематода може багато років знаходитись в ґрунті у стані цисти, стійкої проти несприятливих умов навколишнього середовища.

         Ознаки глободерозу, що спричиняється золотистою картопляною нематодою:

При зараженні рослин картоплі глободерозом відразу помітна затримка росту. Хворі рослини утворюють декілька тонких стебел, мають дрібне листя, яке передчасно жовтіє, при цьому хлороз починається з нижніх листків і поступово охоплює весь кущ. В’янення листків відбувається на початку літа і співпадає з фазою бутонізації – квітування. Часто листя відмирає. У цей період на коренях рослин можна побачити численні цисти нематод. При високому заселенні цистами коренів, уражені рослини, щоб отримати поживні речовини і воду  для свого розвитку, утворюють масу дрібних корінців, тобто спостерігається так звана «бородатість» кореневої системи.

  

 

З метою запобігання проникнення та поширення золотистої картопляної нематоди рекомендовано:

• заборона ввезення ураженого садивного матеріалу і ґрунту з регіонів розповсюдження захворювання;
• вирощування нематодостійких сортів картоплі;
• застосування протинематодних сівозмін з вирощуванням культур, які не  вражаються  (бобових, зернових, технічних , багаторічних трав та ін.).

З метою виявлення глободерозу, обстежують посадки картоплі у період вегетації,   відбирають  проби ґрунту. У разі виявлення вогнищ золотистої картопляної нематоди запроваджується карантинний режим.

Шкідливий організм, який підлягає регулюванню у разі експорту кукурудзи до КНР (згідно Протокол фітосанітарних та інспекційних вимог  щодо експорту кукурудзи з України до Китаю між  Міністерством аграрної політики та продовольства України та Генеральною адміністрацією нагляду за якістю, інспекції та карантину  Китайської Народної Республіки ), є  вірус мозаїки пшениці (Wheat streak mosaic virus)

Вірус смугастої мозаїки пшениці (ВСМП) відомий з 1932 року, уражує майже всі зернові культури: пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, сорго. На теперішній час ВСМП становить серйозну загрозу на різних континентах, у тому числі у східній Європі та різних регіонах України, втрати урожаю від ураження хворобою можуть перевищувати 5%.

         Смугаста мозаїка пшениці є типовим природно-осередковим захворюванням. Обов‘язковою ланкою в циркуляції вірусу є наявність проміжних господарів – живителів серед дикорослої рослинності. Інтенсивне ураження посівів смугастою мозаїкою співпадає з масовим розмноженням кліщів (Aceria tritici Sbevtch). На ураженість рослин пшениці озимої значний вплив мають попередники та строки сівби: кращими у фітосанітарному відношенні попередниками є чорний пар, горох і багаторічні бобові трави порівняно зі стерньовими чи кукурудзою. При ранніх і особливо надранніх строках сівби ураженість пшениці буває значно вищою, ніж при оптимальних чи пізніх строках. В окремі роки з тривалою теплою осінню, коли створюються сприятливі умови для розмноження і поширення кліщів, сильне ураження хворобою можливе і при сівбі в оптимальні строки.

Шкідливість смугастої мозаїки пшениці в роки епіфітотії буває дуже відчутною. Ураження рослин спричиняє зменшення кількості продуктивних стебел, зерен в колосках, маси 1000 зернин і зниження схожості насіння. Втрати урожаю можуть досягати 60-70%, ураженість рослин – 50-100%. Ступінь шкідливості вірусу залежить від строків зараження – пшениця озима найбільш сприйнятлива до вірусу у ранні фази розвитку.

Гени стійкості до ВСМП у пшениці озимої відсутні, але такі гени виявлено у представників роду Agropyron (Ag. elongatum, Ag. intermedium). Їх стійкість проявляється реакцією надчутливості, за якої на листках утворюються місцеві хлорози, які з часом відмирають і завдяки цьому вірус не поширюється по рослині. Також у селекції на стійкість використовують форми, отримані в результаті гібридизації різних форм пшениці та інших злаків, зокрема амфідиплоїдної форми Thinopyrum intermedium. Найбільш перспективними засобами боротьби з ВСМП є створення трансгенних рослин з уведенням у рослинний геном білка оболонки вірусу за допомогою вектора Agrobacterium tumefaciens чи інших векторів.

Симптоми ВСМП починаються як маленькі хлоротичні смуги, які розширюються, утворюючи бліді переривчасті зелені та жовті смуги. Зелений і жовтий візерунки утворюють типовий мозаїчний малюнок. Залежно від часу зараження та висадженого сорту, інфіковані рослини можуть відставати в рості, сильно пожовтіти та слабо кущитися. Симптоми посилюються при стресі, спричиненому сухою та спекотною погодою. Зараженим може бути все поле або окремі рослини.

Діагностика вірусу смугастої мозаїки пшениці в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії проводиться методом імуноферментного аналізу, який оснований на прямій взаємодії ензимів мічених специфічних антитіл з адсорбованим на полістиролі антигеном. За зверненням сільгоспвиробників та експортерів лабораторією щороку аналізується близько 100 зразків кукурудзи на наявність Wheat streak mosaic virus з метою дотримання вимог Протоколу КНР.

Бура гниль картоплі – Ralstonia
solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.
Збудник: Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.
Відноситься до ПЕРЕЛІКУ регульованих шкідливих організмів (А-1
Карантинні організми, відсутні в Україні)
Синоніми:Bactersum solanacearum (Smith) Chester, Burkholderia solanacearum
(Smith) Yabuuchi et al., Pseudomonas solanacearum (Smith) Smith.
Рослини-господарі:R. solanacearum уражає до 200 видів рослин різних родин,
особливо чутливими є рослини родини пасльонові (Solanaceae):
картопля,томати,тютюн, баклажани та ін. Резерваторами бактеріозу можуть бути
бур’яни, зокрема, паслін чорний і щириця. Хвороба завдає значних економічних
збитків. Втрати врожаю можуть перевищувати 30-50%. Шкодочинність
проявляється у різкому зниженні схожості бульб, що призводить до сильного
зрідження насаджень, інколи на 40-50%, значному відставанні рослин у рості,
зменшенні кількості стебел, втратах урожаю, загниванні бульб у полі й зберіганні,
зниженні лежкості.

Географічне поширення. R. solanacearum має 5 рас, що визначають територію їх
поширення та оптимальні кліматичні умови:
Раса 1 – поширена в тропічних районах по всьому світі, завдає шкоди тютюну і
багатьом пасльоновим культурам. Оптимальна температура для розвитку і
розмноження +35°С (аналогічно для рас 2, 4, 5).
Раса 2 – поширена в тропічних регіонах Південної Америки та на Філіппінах і
завдає шкоди банановим рослинам.
Раса 3 – поширена на великих висотах в тропіках, а також в субтропічних і
помірних поясах та завдає шкоди картоплі, томатам, баклажанам і перцю. Ця раса
має нижчу оптимальну температуру росту (+27°) . В регіоні ЄОКЗР існує і може
поширюватися саме ця раса. Це основна раса, що описана у цій статті.
Раси 4 і 5 завдають шкоди рослинам імбиру і шовковиці відповідно.
Симптоми хвороби. Зовнішньою ознакою прояву хвороби є швидке в’янення
листя і стебел. Ще на початку хвороби спостерігається в’янення частини стебла з
втратою тургору вдень та з відновленням його вночі. Рослини стають жовтими, з
часом темніють, а потім гинуть. При надрізі стебла виділяється біла слизова маса
бактерій.
При зануренні зрізаного стебла у воду можна спостерігати просочення слизу
у вигляді ниток. Такі «нитки» не утворюються більш ніякими патогенами картоплі,
тож такий тест можна використовувати для попередньої діагностики.
Із ураженого стебла фітопатогенні бактерії проникають в столони і судини бульб.
При ранньому інфікуванні бульби не утворюються або мають дуже малий
розмір, а при пізнішому – хвороба може протікати без симптомів і проявлятися
лише на наступний рік. Розріз ураженої бульби має коричневий колір і зрештою
відбувається некроз судинного кільця та навколишніх тканин. Через декілька
хвилин після розрізу на поверхні бульби може з’явитися кремоподібний ексудат.
Також спостерігається налипання ґрунту на вічка.

Способи поширення. Природне розповсюдження R. solanacearum повільне і
відбувається на обмежені відстані. Лише раса 2, що уражує банани, переноситься
комахами і має високі потенційні можливості для природного розповсюдження.
Джерелом інфекції є ґрунт, уражені рослинні рештки та бульби. Бактерія може
тривалий час зберігатися у воді та за її допомогою переноситися від поля до поля.
Заходи боротьби. Карантинні обмеження. Хімічні препарати, ґрунтова фумігація
та застосування антибіотиків, але всі ці заходи не дають 100 % позитивних
результатів. Існують стійкі сорти картоплі, але розмаїття рас і ліній патогенна
ускладнює їх використання у різних географічних широтах.
Кільцева гниль картоплі – Clavibacter
michiganensis subsp. Sepedonicus
Збудник: Clavibacter michiganensis subsp.sepedonicus(Spieckermann and Kotthoff).
Відноситься до ПЕРЕЛІКУ регульованих шкідливих організмів (Регульовані
некарантинні шкідливі організми)
Синоніми: Corynebacterium michiganense pv. sepedonicum (Spieckermann and
Kotthoff).
Рослини-господарі: збудник кільцевої гнилі картоплі в природних умовах
уражує лише картоплю. Згідно літературних даних, патоген виявляли на
нетипових рослинах, наприклад, на рослинах та насінні цукрового буряка, хоча
явних ознак хвороби не реєстрували. За штучної інокуляції інфікуються численні
представники родини пасльонових, зокрема, томати та баклажани. Наслідками
хвороби є зниження урожайності сільськогосподарських культур.

Географічне поширення. Вперше хвороба описана в Північній Європі і
поширена в холодних північних широтах.
Симптоми хвороби. Симптоми хвороби майже не відрізняються від бурої гнилі.
Інфіковані судинні провідні пучки руйнуються, бактерії потрапляють в суміжні
кортикальні тканини, які потім гниють.
Бульба уражується через столони. Початкову стадію хвороби виявляють,
розрізуючи бульби поблизу основи столона. Наявність склоподібної кремово-
жовтої зони навколо судинних тканин столона вказує на зараженість.
У разі сильного розвитку хвороби навколо усіх судинних тканин утворюється
зона жовтуватого чи світло-коричневого кольору. На останній стадії розвитку
хвороби судинне кільце і зона зі зміненим забарвленням стають м’якими. При
стисканні тканини вище судинного кільця легко виділяться кремоподібна маса без
запаху. На цій стадії можуть проявитися і зовнішні ознаки, такі як червоні або
коричневі плями навколо вічок.

Способи поширення. Хвороба поширюється зараженими бульбами, комахами,
тарою, засобами обробки ґрунту та знаряддями праці.
Фітосанітарні заходи.

• Методів хімічного та біологічного захисту проти збудника не розроблено.
• Використовувати незаражений матеріал для розмноження (насіння, живці,
  бульби).
• Не використовувати розрізану картоплю для розмноження, оскільки при
  розрізанні бульб ймовірність зараження суттєво збільшується.
• Дотримання сівозміни.

Борщівник Сосновського!

Небезпечна рослина – Борщівник Сосновського!
Борщівник Сосновського( Heracleum sosnowskyi Manden.) – багаторічна рослина зродини селерових, злісний бур’ян, якій, на жаль, не є карантинною рослиною, алевраховуючи темпи розповсюдження та шкоду, яку він завдає людині за безпосередньогоконтакту, його неодмінно потрібно знищувати.
Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг,
деградовані пасовища й покинуті поля. Ця рослина, завдяки потужній наземній масі,
витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід з території і не дає їмрозвиватись. Він легко пристосовується до будь – яких умов, йому не страшні нізаморозки ні посухи, росте на будь-якому ґрунті.
На території України цей бур’ян з’явився за часів СРСР. Тоді комуністична владазапровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури,
ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, але корови,
поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним дляспоживання як людьми, так і тваринами. Тому запроваджену культуру покинулинапризволяще. Це згодом стало тихою катастрофою в місцях вирощування черезвизрівання значної кількості насіння борщівника і значного його поширення.
Борщівник Сосновського – має шорстке з гранями стебло заввишки 1,5-2 метри йперисті шорсткі листки, що складаються з трьох-семи овальних листочків. Цвіте білимиквітками з липня і майже до вересня. Однак саме незагрозливий вигляд борщівника і те,
що під час дотику до нього шкіра не пече, стають причинами того, що люди отримуютьопіки. Отруйним у бур’яну є все: стебла, листки і коріння. Навіть найменший контакт ізрослиною під дією сонця може призвести до опіків.
У перші кілька діб опіки від борщівника схожі на термічні. Для них характернепочервоніння, водянисті пухирі. Отрута борщівника є дуже підступною, адже опікиз’являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, а через 1-2 дні,
розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важкозагоюються, загострюються прояви інших шкірних захворювань.
У період цвітіння (червень-вересень) борщівник є особливо небезпечним, аджеотруйні речовини виділяються в повітря і навіть без контакту з рослиною завдаютьшкоди здоров’ю.
Виразки, залишені борщівником, іноді загоюються до трьох місяців. На їх місцізалишаються плями, часто у формі листа темного кольору, які не зникають кілька років.
Особливу небезпеку борщівник становить для дітей, з огляду на їхню ніжну шкіру, атакож для людей з рудим волоссям.
Якщо контакту з борщівником усе-таки не вдалося уникнути і краплина соку цієїотруйної рослини попала на тіло або відбувся дотик до рослини, то цю ділянку тіланеобхідно терміново закрити щільною тканиною, щоб запобігти попаданню сонячнихпроменів, а потім добре промити холодною водою з милом. Уражені ділянки можнатакож обробити спиртом (знежирює шкіру, чим послаблює ураження), а потім–пантенолом або іншим засобом від опіків. Заборонено розтирати уражене місце, оскільки
так можна рознести подразнювальну речовину по всьому тілу. Особливо важливо неторкатися обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровообіг, а отже,
надходження до ураженого місця нових речовин, які підтримують запалення. У пральніймашині за помірної температури необхідно випрати одяг, в якому гуляли середборщівнику, – це вбереже від поширювання висипу по всьому тілу. Людині, якаконтактувала з борщівником, потрібно кілька днів уникати потрапляння на опіки навітьнайменшого сонячного світла – прямих чи непрямих променів.Після надання першоїдопомоги треба звернутися до лікаря. Якщо отримали опік очей чи рота, до лікаря требазвертатися максимально швидко. Навіть якщо реакція на шкірі майже не помітна, зізверненням до медиків зволікати не варто. На перший погляд невинне почервоніння вженаступного дня може перетворитися на величезні пухирі, які надзвичайно важколікуються. З борщівником дуже складно боротися, тому щороку в Україні цього бур’яну стаєдедалі більше. Щоб знищити його, треба докласти чимало зусиль. Боротьбу зборщівником проводять двома способами – механічним (скошування) та хімічним(гербіцидами). Останній спосіб зазвичай застосовують лише на молодих, недавнопорослих рослинах. Насіння бур’яну має здатність дозрівати навіть після зрізаннярослини і зберігає свою схожість 7–10 років. Отож за рік чи два цю проблему вирішитинеможливо, а заходи боротьби повинні бути системними й мати належне фінансування.

Пасмо льону

Збудником Пасма льону є гриб Mycosphaerella linicola Naumov, якийуражує всі види льону. Відноситься до ПЕРЕЛІКУ регульованихшкідливих організмів (А-2 Карантинні організми, обмежено поширені вУкраїні).

Географічне поширення
Хвороба зареєстрована в багатьох країнах світу де вирощується льон.
Вперше хворобу було виявлено в Аргентині в 1911 році.
Донедавна пасмо льону було розповсюджене лише в одній області України– Львівській. З часу першого виявлення, у 1998 році, площі зараженняхворобою поступово збільшувались. Пізніше хворобу виявили вЧернігівській області, а в 2021 році було виявлено в Миколаївській області вБерезанському та Вітовському районах. Станом на 01.01.2023 року площазараження хворобою складала 8042,06 га.

Біологія
Збудник може бути присутнім у зразках насіння, яке зберігалось більшероку. Також гриб зберігається на рослинних рештках льону або в ґрунті
протягом 4 років. Перитецї утворюються на старих відмерлих стеблах, авивільнення аскоспори з потоком повітря заражають усі наземні органирослин льону. Зазвичай насіння головне джерело інфекції, але пікніди такожприймають участь у передачі захворювання.
Симптоми
Ознаки хвороби виявляються вже на сходах. У фазі “ялиночки” насім’ядолях з’являються коричневі плями, які охоплюють усю їх поверхню.
При підсиханні сім’ядолі покривається злегка опуклими темними точками(пікнідами) і опадають. Пізніше на справжньому листі виникають округлі
коричневі плями, які також покриваються концентричними колами пікнід. Зхворого листя плями поступово переходять на стебло, внаслідок чого воно
стає строкатим. До моменту достигання льону плями стають сірими, з
бурими краями і безліччю пікнід. Бура плямистість з пікнідами утворюєтьсятакож на пуп’янках і коробочках. Поле може набувати сірого відтінку.
Способи поширення
Основним джерелом первинного ураження посівів льону є заражененасіння та грунт. Під час вегетації захворювання розповсюджується вітром,
краплями дощу, комахами.
Шкодочинність
При сильному ураженні хвороба спричиняє випадіння сходів, засихання і
здерев’яніння стебел, волокно стає ламким, втрачає міцність. В ураженихкоробочках майже не формується насіння, або воно стає щуплим танеповноцінним. За сприятливих для розвитку хвороби погодних умов, пасмоможе завдавати значних збитків. Знижується врожай насіння, зменшуєтьсякількість волокна та погіршується його якість. Втрати врожаю досягають 30- 50% (іноді 70%), а вміст олії в насінні знижується на 8-9%.
Фітосанітарні заходи
Забороняється завезення насіннєвого матеріалу льону з країн поширення тазаражених зон. Насіннєвий матеріал дозволяється завозити за умоввідсутності захворювання. При завезенні насіннєвий матеріал підлягаєобов’язковому інспектуванню, з наступною фітосанітарною експертизою. Уразі виявлення захворювання насіннєвий матеріал забороняєтьсявикористовувати для посіву, його відправляють на переробку. Рослинні
рештки спалюють.
Для своєчасного виявлення захворювання проводять обстеження посівівльону у фазі «ялинки» та за тиждень до збирання врожаю. При виявленні
вогнища захворювання, запроваджується карантинний режим. На зараженійділянці насіння льону можна висівати лише через 6-7 років. Насінницькі
виробничі посіви, де виявлено захворювання вибраковують, а зібране насінняскладують окремо і використовують лише на технічну переробку.
Льоноволокно заражене «пасмо», переробляють в першу чергу, з
дотриманням фітосанітарних вимог, а рештки спалюють.

Інформація щодо вимог КНР при проведенні обстежень ячменю та кукурудзи

Миколаївська обласна фітосанітарна лабораторія наразі проводить фітосанітарну експертизу (аналізування) зразків з посіві ячменю, що відбираються фітосанітарними інспекторами з метою встановлення відповідності  Протоколу фітосанітарних та інспекційних вимог щодо експорту ячменю з України до Китаю, а також встановлення вільних зон від Tilletia controversa Kühn. – карликової сажки.

       Станом на 30 червня 2023 року було досліджено 475 зразків ячменю на відповідність Протоколу

 та 73 зразки на виявлення Tilletia controversa Kühn.

Методом імуноферментного аналізу зафіксовано два випадки виявлення Barley stripe mosaic virus (BSMV) – вірус штрихуватої мозаїки ячменю

      Також планується проведення  експертиза (аналізування) зразків з посіві кукурудзи з метою встановлення відповідності  Протоколу фітосанітарних та інспекційних вимог щодо експорту кукурудзи з України до Китаю.

           Наразі, хочемо нагадати про шкідливі організми визначені в Протоколах.

Ячмінь має бути вільним від:

1. Tilletia controversa Kühn  – карликова сажка

• Pseudocercosporella herpotrichoides(Fron.) Deighton – офіобольозна коренева гниль

• Gaeumannomyces graminis（Sacc.）v.Arx & Oliver – церкоспорильоза гниль

• Barley stripe mosaic virus (BSMV) – вірус штрихуватої мозаїки ячменю ячменю 

• Trogoderma granarium Everts – капровий жук

6. Sitophilus granaries (L.) – комірний довгоносик

7. Mayetiola destructor Say. – гесенська муха

8. Ambrosia artemisiifolia L. – амброзія полинолиста

9. Ambrosia trifida L. – амброзія трироздільна

10. Avena ludoviciana Durien – овес безплідний

11. Avena sterilis L. овес неплідний

12. Centaurea repens L. (синоніми: Acroptilon repens C., A. obtusifolium Cass., Serratula picris MB)

13. Striga asiatica (L.) O. Kuntze – стрига

14. Taraxacum officinale Weber – кульбаба лікарська

Кукурудза має бути вільна від:

1. Pantoea stewartii subsp. Stewartii – бактеріальне в’янення кукурудзи

2. Cladosporium griseo-olivaceum – кладоспоріум сіро оливковий

3. Wheat streak mosaic virus – вірус смугастої мозаїки пшениці

4. Ostrinia nubilalis (Hubner) – вогнівка кукурудзяна (стебловий метелик)

• Acanthoscelides obtectus – квасоляна зернівка

7. Liposcelis bostrychophila – сіноїд

7. Plodia interpunctella – південна амбарна вогнівка

8. Tribolium destructor Uyttenboogaart – хрущак малий

9. Sitophilus granaries – комірний довгоносик (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

10. Trogoderma inclusum – строката трогодерма

11. Trogoderma granarium Everts – капровий жук (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

12. Zabrotes subfasciatus – бразільська зернівка

13. Ambrosia artemisiifolia L – амброзія полинолиста (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

14. Ambrosia trifida L. амброзія трироздільна (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

15. Avena sterilis L. (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

16. Cenchrus incertus – ценхрус малоквітковий

17. Cenchrus incertus – ценхрус довгоголковий

18. Centaruea repens L гірчак повзучий (зображення дивись в розділі про ячмінь.)

19. Elymus repens (L.) Gould – пирій повзучий

20. Sorghum halepence  сорго алепське

21.Xanthium spinosum дурниник колючий

Крім того, сільгосппродукція, що експортується до КНР повинна бути вільною від шкідливих організмів відповідно до «Переліку заборонених біологічних шкідливих організмів до ввозу до Китайської Народної Республіки».

Запрошуємо сільсгосптаворобників та експортерів, які планують вивезення зерна до КНР, проводити моніторинг своїх угідь та виробничих площ з метою дотримання фітосанітарних вимог країни – імпортера.

Інформація щодо вимог КНР при проведенні обстежень ячменю та кукурудзи

Соснова стовбурова нематода

Bursaphelehchus xylophilus ( Steiner et Buhrer) Nickle.

Синоніми: Aphelenchoides xylophilus Steiner et Buhrer. Bursaphelenchus lignicolus Matiya et Kiyohara.

Систематичне положення: Nematoda, Aphelenchoididae.

Рослини – господарі: численні породи хвойних дерев: модрина, ялиця, ялина, кедр та ін.

Географічне поширення: Батьківщиною соснової стовбурової нематоди вважають  ліси Північної Америки. На початку XX століття нематода була завезена до Японії і стала там причиною масової загибелі сосен. Згодом соснова стовбурова нематода завоювала свій ареал поширення в Тайвані, в Південній Кореї, в південно-східній частині Китаю. І хоча ще у 1986 році більшість країн ЄС ввели суворі обмеження на імпорт деревини хвойних порід з країн поширення соснової стовбурової нематоди, однак, у 1999 році цей шкідливий організм був виявлений в Португалії.

    Шкодочинність. Захворювання і в`янення хвойних порід, спричинювані нематодом

1. B. xylophilus, інтенсивно проявляються в районах із середньомісячними температурами повітря липня і серпня 25°C. За таких умов дерева гинуть протягом одного вегетаційного сезону. Перші ознаки хвороби проявляються у припиненні виділення смоли і зниженні транспірації. Нематоди швидко розселяються по всьому дереву. Великої шкоди
2. B. xylophilus завдає насадженням у Японії та Китаї.

Переносники: Жуки- вусачі роду Monochamus, які в життєвому циклі пов`язані з сосною (Pinus spp.); лише окремі види жуків здатні заселяти і інші хвойні ( окрім туї гігантської ( Thuja plicata ). За умови контролю фітосанітарного стану лісів шкодо чинність вусачів як самостійних шкідників , зазвичай, не реєструється. У разі якщо повалені дерева залишаються в лісі впродовж тривалого часу, можливі деякі економічні втрати через ходи, які залишаються на деревах після заселення їх жуками. Таким чином, особливу загрозу вусачі становлять лише в разі поширення в регіоні соснової стовбурової нематоди, яку вони можуть переносити на здорові рослини, призводячи в кінцевому результаті до значних економічних збитків.

Симптоми ураження: На першому етапі захворювання спостерігається всихання дерев, при їхньому пораненні- зменшення виділення живиці. У подальшому в`яне та жовтіє хвоя, це може спочатку проявитися лише на одній гілці ( поява так званого «прапору»), але потім симптоми проявляються на всьому дереві. За сильного ступеня ураження можлива повна загибель дерев.

Обстеження: Особливу увагу звертають на ознаки ураження рослин деревозабарвлюючими грибами

 

 

 

Відмічають наявність льотних отворів та ходів від вусачів роду Monochamus (великі отвори , діаметром понад 3 мм)

Фітосанітарні заходи:

• Хвойні лісоматеріали із країн поширення нематоди B. Xylophilus дозволяється ввозити на територію України лише без кори чи її залишків, після обробки за методом теплового сушіння або фумігації, про що зазначається у фітосанітарному сертифікаті з відповідним маркуванням на деревині.
• Садивний матеріал заборонено завозити з регіонів розповсюдження нематоди.
• Ввезення живих рослин ялиці (Abies ), кедра (Cedrus), кипарису (Chamaecypari), ялівцю (Juniperus), ялини (Picea), сосни (Pinus), псевдоцуги (Pseudotsuga) і цуги (Tsuga) із країн поширення нематоди B. Xylophilus в Україну заборонено.
• У вогнищах запроваджується особливий карантинний режим . У зоні ураження обов`язкове знищення заражених дерев радикальним методом з негайним їх викорчовуванням та спалюванням.
• Уточнення меж зараженої території за допомогою обстеження насаджень у радіусі не менше 10 км від вогнища.

Література:

-Ілюстрований довідник регульованих шкідливих організмів в Україні

Київ,2009, ст.96-98

-О.О. Сикало, О.М.Мовчан, І.Д. Устінов. Карантинні шкідливі організми

Київ, 2005, ст.328-339

Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу Шпилька Н.В.

Карантинні бур’яни роду повитиць(Cuscutaspp)

До переліку карантинних бур’янів включені всі види роду повитиць, які можуть зустрічатись на території України.  На земній кулі нараховується 274 види повитиць, для України надзвичайно шкодочинними є 15 видів.

Шкодочинність

Вона полягає в значному зниженні врожайності сільськогосподарських культур, зниженні якості врожаю, засміченні насіннєвого матеріалу, погіршенні якості кормів, негативному впливі на здоров’я тварин. При тривалому згодовуванні засміченого повитицею корму відбувається хронічне отруєння тварин, що впливає на продуктивність тварин, а у випадку тривалого вживання такого корму наступає їх загибель. Паразитуючи на культурних рослинах, повитиця споживає органічні і неорганічні поживні речовини, тим самим викликає загальне порушення обміну речовин у основної культури, послаблення і затримку росту і розвитку рослин – живителів, що призводить до їх масової загибелі.

 

Морфолого – біологічні особливості

            Повитиці – рослини – паразити. В основному це однорічні рослини, що не мають коренів та справжніх листків. Вони існують переважно за рахунок інших рослин-живителів, розмножуються насінням та вегетативним шляхом(відрізками стебел). Стебла тонкі, гіллясті, жовтувато-коричневі або зеленувато-жовті, які прикріплюються до інших рослин за допомогою присосків(гаусторій).Насіння зберігає схожість до 30 років. На території України залежно від умов, насіння повитиць проростає в різні терміни – від середини квітня до кінця травня. Несприятливі умови затримують проростання насіння до другої половини липня.Сходи повитиці можуть самостійно розвиватися протягом 2-4 тижнів, досягаючи довжини стебла 28-35см, після цього вони гинуть, якщо біля них немає рослини-живителів. Коли насінина повитиці проростає, на першому етапі життя проростка утворюється і корінець. Він закріплюється в ґрунті, а другий кінчик – майбутнє стебло – витягується, вигинаючись по спіралі. Як тільки цей проросток зіткнеться з стеблом майбутнього господаря, він починає завиватися на нього, а корінець відсихає – потреба в ньому минула. Одна повитиця здатна за вегетаційний період висмоктати близько сотні трав’янистих рослин. Одна рослина може створити до 30тис. життєздатних насінин.

 

Способи  поширення

            Поширення повитиці є погано очищене насіння польових культур, переважно люцерни і конюшини, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка і знаряддя, зрошувальні канали, заражені органічні добрива і зернові відходи. В той же час поширюється повитиця і природним чином — вітром, талими і дощовими водами, тваринами і птахами.

 

Фітосанітарні заходи

            Для попередження завезення Cuscutaspp. необхідно проводити ретельно інспектування об’єктів регулювання. Для своєчасного виявлення вогнищ повитиць необхідне систематичне проведення обстежень земельних угідь. Особлива увага повинна приділятись і кормам, які містять насіння повитиць.

Ефективним заходом боротьби з повитицями є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються або слабо уражуються повитицями: зернові, соняшник, коноплі, гарбузові та ін..

Для знищення повитиці на необроблюваних землях застосовують контактні гербіциди, які дозволені до використання «Переліком пестицидів…». Окремі вогнища необхідно скошувати до цвітіння із захватом гарантованої зони. Після чого скошену масу висушити й спалити, з дотриманням усіх протипожежних правил.

Література:

1. Ілюстрований довідник регульованих шкідливих організмів в Україні Київ 2009, с.140-142;
2. https://agrarii-razom.com.ua/weeds/poviticya-polova

Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу Фіголь В.І.

Американський білий метелик – особливості морфології, біологія, шкодочинність

Карантинний бур’ян – Амброзія полинолиста. Особливості біології. Сучасні заходи боротьби.